У тимчасово окупованій території Донецької області стрімко поширюється мультирезистентний туберкульоз (МЛУ-ТБ) та туберкульоз у поєднанні з ВІЛ. Високий рівень захворюваності фіксується серед дітей, що є окремим викликом на тлі критичної ситуації в системі охорони здоров’я.

Укомплектованість фахівцями залишається на низькому рівні:

- фтизіатри - 42%,

- лаборанти - 52%.

При цьому в системі майже повністю відсутня інфраструктура для повноцінного лікування, особливо на щойно окупованих територіях.

Діти, які захворіли на туберкульоз, усуваються від очного навчання. Формально це робиться з «епідеміологічною метою», але жодної альтернативи - дистанційної чи інклюзивної - не передбачено. Діти фактично ізолюються як небезпечні.

Лікування не проводиться для осіб, які не мають паспорта рф. Відсутність документа автоматично виключає людину з системи медичної допомоги. Люди змушені виживати без лікування, навіть за наявності активної форми хвороби.

Частина протитуберкульозних закладів перебуває в стані «тимчасової консервації» або існує лише на папері.

Технології «відеоконтролю лікування», які декларуються на папері, не працюють через відсутність зв’язку, інтернету й гаджетів у пацієнтів.