У Мелітополі так званий «суд» направив громадянина України на примусове лікування через дисемінований туберкульоз. Діагноз визначений під час медичної фільтрації.

Подібні рішення - не поодинокі. В умовах окупації система охорони здоров’я фактично зруйнована: відсутність доступу до якісної діагностики, дефіцит ліків, дискримінація людей без російських документів (паспорт, СНІЛС) створюють ідеальні умови для поширення інфекційних хвороб.

Туберкульоз, який у цивілізованих системах піддається контролю, на ТОТ знову стає неконтрольованою загрозою. Відсутність системного підходу до профілактики та лікування призводить до зростання випадків складних форм захворювання, зокрема дисемінованих.

Примусове «лікування» використовується як інструмент тиску та ізоляції, а не як ефективний медичний захід. Воно не вирішує головної проблеми - деградації всієї системи охорони здоров’я під окупаційним управлінням.

Окупаційна влада не здатна забезпечити базові стандарти медичної допомоги, натомість створює імітацію «контролю», де рішення ухвалюються не в інтересах пацієнта, а в логіці адміністративного примусу.

Ситуація з інфекційними захворюваннями на ТОТ має ознаки гуманітарної загрози.

Без системного міжнародного реагування ці процеси будуть лише поглиблюватися, створюючи ризики не лише для населення окупованих територій, але й для регіональної безпеки в цілому.