Політика Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України спрямована на формування підконтрольної системи управління, закріплення окупаційної влади та поступову інтеграцію захоплених територій до російського політичного простору. Одним із ключових інструментів реалізації цієї політики стало проведення незаконних «референдумів» і «виборів», які використовуються для створення видимості легітимності окупаційних адміністрацій та обґрунтування територіальних претензій РФ.
Аналітичний звіт розкриває механізми встановлення та консолідації політичного контролю Росії над тимчасово окупованими територіями України. У дослідженні простежено процес усунення законних українських органів влади та місцевого самоврядування, створення окупаційних адміністрацій, формування централізованої вертикалі управління та впровадження російської політичної й адміністративної системи.
Окрему увагу приділено проведенню незаконних «референдумів» 2022 року, регіональних і місцевих «виборів» 2023–2025 років, а також залученню окупованих територій до президентських і парламентських виборчих кампаній РФ у 2024 та 2026 роках. Проаналізовано механізми примусової паспортизації населення, дострокового голосування, обходів домогосподарств у супроводі представників силових структур та діяльності підконтрольних окупаційній владі «виборчих комісій».
У звіті також досліджено процес формування керованої політичної еліти, роль російських політичних партій, кадрову політику Кремля та залучення посадовців із РФ до управління окупованими територіями. Розглянуто використання результатів незаконних голосувань у міжнародних переговорах як інструменту політичного тиску та спроб легітимізації незаконної анексії українських територій.
Дослідження охоплює тимчасово окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей і простежує розвиток окупаційної політики РФ упродовж 2022–2026 років — від встановлення військового контролю та створення окупаційних адміністрацій до їх інтеграції в систему державного управління Російської Федерації.
Джерельну базу звіту становлять нормативні акти та офіційні матеріали РФ і окупаційних органів, документи міжнародних організацій, дані українських державних органів, матеріали правозахисних організацій, журналістські розслідування, результати моніторингу Східної правозахисної групи та свідчення мешканців тимчасово окупованих територій. Задокументовані практики розглянуто в контексті норм міжнародного гуманітарного права та законодавства України.
Поддержать
